Німецький Ляйпциг є прикладом міста, яке роками планомірно працює над поверненням втраченої колись води до свого пейзажу і сьогодні я хотів би трохи про це розказати.
По суті Ляйпциг завдячує воді самою своєю появою — колись його заснували на місці злиття кількох річок, окрім яких ще у 12 столітті було прорито розгалужену мережу каналів, які допомагали регулювати наслідки повеней та приводили в рух млини та верстати численних ткацьких фабрик.
Однак у 20 столітті воду каналів почали сильно забруднювати неочищеними промисловими стоками, що досягло свого піку у 1940-х роках. З окраси міста, канали перетворилися на джерело проблем. Вже після війни міська влада замість боротьби з причинами цього вирішила зосередитися на приховуванні симптомів. Канали смердять та погано виглядають? Давайте закопаємо їх під землю. В результаті протягом 1950-х років понад 3 км каналів заховали у підземні колектори чи просто засипали землею.
